ГЕНЕТИЧНИЙ КОД (грец. genos — рід, франц. code < лат. codex — книга — умовне скорочення, шифр; син.: біологічний код, амінокислотний код, білковий код, код нуклеїнових кислот) — розташування азотистих основ (аденін, гуанін, цитозин, тимін) у певній послідовності у молекулах нуклеїнових кислот тварин, рослин, бактерій, вірусів. Одиницею генетичної інформації є кодон, що складається із трьох азотистих основ — триплетів. Реалізація генетичної інформації здійснюється за допомогою трьох видів РНК (інформаційної, транспортної, рибосомної), забезпечуючи синтез білкових молекул (ферментів). Процес передавання інформації проходить по каналу прямого (ДНК — РНК — білок) і зворотного (середовище — білок — ДНК) зв’язку.
Біологічний словник / За ред. І.Г. Підоплічка, К.М. Ситника, Р.В. Чаговця. — К., 1974; Здоровье матери и ребенка: Энциклопедия / Под ред. акад. Е.М. Лукьяновой. — К., 1993; Словарь физиологических терминов / Под ред. акад. О.Г. Газенко. — М., 1987; Цитогенетические основы жизнедеятельности / Под ред. Г.Ф. Жегунова. — Х., 2002.